...


ЮЛІАН ГОЛОВІНСЬКИЙ

1.12.1 894 – 30.9.1930

(біографічна довідка)

Юліан Головінський – визначний український військовий і політичний діяч, сотник УГА, член УВО і ОУН з часу їх заснування (з 1920 р. і з 1929 р. відповідно). Народився в містечку Радимно біля Перемишля (тепер на території Польщі). Навчався в українській гімназії у Львові. Під час Першої світової війни мобілізований до австрійської армії, воював на італійському фронті. Брав участь в українсько-польській війні 1918-19 рр. З лютого 1919 р. командував Равською (шостою) бригадою УГА, яка відзначилась у серпні 1919 р. в боях з більшовицькими військами під час спільного походу українських армій на Київ. На початку 1920 р., намагаючись зберегти боєздатність галицьких частин після боїв з денікінцями та епідемії тифу, виступив одним з організаторів ЧУГА, у складі якої очолював 2-гу бригаду. У квітні 1920 р. Ю.Головінський разом з А.Ерлє і О.Луцівим, виконуючи наказ командувача армією УНР ген. М.Омеляновича-Павленка, став ініціатором переходу ЧУГА на бік українських республіканських військ. Потрапивши в кінці квітня у польський полон, через кілька тижнів утік і перебрався до Праги. Тут у серпні 1920 р. Ю.Головінський став співзасновником Української військової організації. 1922-24 рр. – бойовий референт, 1924-26 і 1930рр. – Крайовий командант УВО. 1924-26 рр. керував “Летючою бригадою” яка здійснила ряд збройних акцій проти польських державних установ у відповідь на антиукраїнські заходи польського уряду. В жовтні 1926 р. заарештований польською поліцією, більше року провів у польських слідчих тюрмах. У червні 1930 р. на Празькій конференції ОУН-УВО призначений Крайовим провідником ОУН на Західноукраїнських землях і Начальним командантом УВО. Життя та діяльність Ю.Головінського були тісно пов'язані з Любачівщиною ще з дитячих років та з часів організації в кінці 1918 – на початку 1919 років Шостої Равської бригади УГА. Другий період життя та діяльності Ю.Головінського, тісно пов'язаний з Любачівщиною – це після його звільнення навесні 1928 р. з ув'язнення за виправдальним вироком суду присяжних. У цей час Ю.Головінський одружився з вдовою свого друга по визвольних змаганнях Яреми Милославою, переїхав жити до містечка Чесанова неподалік від Любачева, організував автобусне сполучення Чесанів – Любачів – Львів, яке було добрим прикриттям його підпільної діяльності аж до арешту у вересні 1930 року. З 1926 р. і до смерті у 1928 р. в Любачеві у своєї родички Катерини Мороз (з дому Лятошинської) жила мати Ю.Головінського, яка переїхала сюди зі Львова після його арешту в жовтні 1926 р. Тут вона була похована на місцевому цвинтарі, на могилі був пам'ятник з рожевого каменю, але до сьогодні могила не збереглася. 20.9.1930 р. Ю.Головінський був заарештований за доносом провокатора Р.Баранов-ського у львівській штаб-квартирі УНДО під час переговорів із Л.Макарушкою про тактику українських політичних організацій під час майбутніх виборів до польського парламенту. Після десятиденних жахливих тортур 29.9.1930 р. Ю.Головінського було вивезено залізницею через станцію Великі Глібовичі до м. Бібрки біля Львова на “слідчий експеримент”. Тут 30.9.1930 р. на зворотній дорозі з Бібрки до В.Глібович, прив'язаного до дерева Ю.Головінського холодно-кровно розстріляв агент поліції. За офіційною версією польських властей Ю.Головінський був убитий “при спробі втечі”. Поховано Ю.Головінського на цвинтарі В.Глібович.

 

 

© Nazarevych ........................................................................................................................................................................................................................2010 year